Топ найбагатших людей Лодзі кінця XIX-початку XX століття

Хто вони лодзькі мільйонери минулих століть? Як заробили свій капітал та на що витрачали свої статки? Лодзь кінця XIX-початку XX століття була великим промисловим містом, де шуміли фабрики та заводи на яких трудилися тисячі робітників. Всі вони працювали на тодішніх лодзьких промисловців – найбагатших людей міста. До їх числа входили: Ізраїль Познанський, Кароль Шайблер, Роберт Бідерман, Юліуш Куніцер та інші. Їх вважають творцями індустріальної Лодзі. Вони будували фабрики, заводи, житлові комплекси для робітників, а також жертвували кошти на відкриття лікарень, освітніх та культурних закладів міста, пише lodzski.eu.

Лодзь – місто робітників та багатих промисловців

У 1820 році уряд Королівства Польського, яке в той час було державо-васалом Російської імперії, проголосив Лодзь фабричним містом. З тих пір розпочався стрімкий індустріальний розвиток міста. Один за одним підприємці, переважно німецького та єврейського походження, засновували у місті мануфактури та фабрики текстильної промисловості.

Тож, уже в другій половині XIX століття Лодзь стала промисловою столицею Королівства Польського, а кількість населення на той час становила 300 тис. осіб.

Творцями індустріальної Лодзі, рушійною силою міста було обмежене коло текстильних промисловців, власників фабрик та заводів. Вони володіли величезними статками, будували маєтки та палаци, жертвували кошти на благодійність, однак ходило й не мало чуток про їх експлуататорське відношення до робітників.

Ізраїль Познанський – один з найбагатших лодзян XIX ст.

Одним із найбагатших людей Лодзі кінця XIX був промисловець єврейського походження Ізраїль Познанський. Його справедливо називали одним із творців індустріальної Лодзі та «бавовняним королем». Він, без перебільшення, одна з найважливіших постатей в історії Лодзі XIX століття. Адже, можливо, якби не Познанський та ще низка промисловців, Лодзь не перетворилася б на промислову столицю Польщі.

Народився майбутній промисловець 25 серпня 1833 року в місті Александрув-Лодзький у родині Калмана та Малки Познанських. Родина у якій народився Ізраїль була багатодітною, окрім нього виховувалося ще 14 дітей.

Коли Ізраїлю був рік, його сім’я переїхала до Лодзі. Батько хлопця Калман займався торгівлею – він продавав льон та бавовну. Чоловік подбав про те, аби його діти отримали належну освіту. Його син Ізраїль навчався в німецько-російській прогімназії, добре володів німецькою, польською, російською та ідиш та займався самоосвітою.

Ізраїль Познанський рано одружився – на момент укладання шлюбу з Леонією Герц йому ще не виповнилося 20 років. Його дружина була донькою заможного єврейського купця з Варшави. У якості приданого вона перевезла крамницю з Варшави, тодішня вартість якої становила 750 рублів. Крім цього завдяки своїй дружині Ізраїль налагодив цінні зв’язки в столиці.

Наприкінці 1850-х років Ізраїль Познанський починає займатися виготовленням тканин. У 1859 році його фабрика виготовила тканин на 6 тис. рублів. Впродовж наступного десятиліття виробництво на його фабриці зросло в чотири рази і склало понад 23 тис. рублів.

На початку 1870-х років Познанський почав скуповувати земельні ділянки на вул. Огродовій, пізніше тут з’явився великий заводський комплекс. У 1872 році Познанський побудував механічну ткацьку фабрику на 200 механічних верстатів, згодом з’явилася велика прядильна фабрика. На заводах Познанського працювали тисячі робітників. Фабрикант також мав плантації бавовни в Казахстані, Узбекистані та Туркменістані, а також магазини, які працювали в Санкт-Петербурзі, Харкові та Одесі.

За життя Ізраїль Познанський зажив слави експлуататора. Ходили чутки про те, що він найменше платив робітникам, а ті працювали по 16 годин на добу та приходили на роботу навіть у свята.

Наприкінці свого життя, будучи уже тяжко хворим, Познанський активно займався благодійністю. Він фінансував будівництво лікарень, навчальних закладів, синагог та костелів.

Помер один із найбагатших промисловців Лодзі 29 квітня 1900 року у віці 57 років. Статки, які він залишив після себе, оцінювалися в 7 мільйонів рублів.

Роберт Бідерман

Роберт Людвік Кароль Бідерман – лодзький промисловець німецького походження, його вважають одним із піонерів розвитку промисловості у Лодзі.

Народився майбутній багатій 21 серпня 1836 року у містечку Здунська Воля. Згодом його родина перебралася до Лодзі. Бідерман мав освіту підмайстра, а також мав за плечима 5-річне навчання по техніці фарбування тканин.

Заснуванню бізнесу в промисловості Роберту Бідерману значною мірою посприяв вдалий шлюб. Він одружився з донькою фабриканта Фрідріха Едварда Брауна – Еммою. Гроші, які Емма внесла, як придане, значно полегшили початок промислової діяльності Бідермана.

У 1860-х роках він заснував майстерню з виробництва пряжі, а також вовняних та бавовняних тканин. У 1870-х роках підприємець запустив виробництво виробів з вовни та меблевих тканин. Окрім цього мав механічну сушильню та фарбувальню. Згодом Бідерман запустив бавовноткацьку фабрику на 60 верстатів. У 1890-х роках його підприємства були повністю електрифіковані.

Володів земельними ділянками на березі річки Лудка. За свої кошти будував будинки для працівників своїх підприємств, а також заснував будинок для сиріт.

Роберт Бідерман активно займався громадською діяльністю та входив до Комітету каналізації та водопостачання Лодзі, який складався з найбагатших тодішніх промисловців міста.

Помер підприємець 10 вересня 1899 року у Лодзі. У своєму заповіті фабрикант заповів по 1,5 тис. рублів для євангельської, юдейської, римо-католицької та православної громад міста.

Кароль Шайблер – власник фабричного «королівства» у Ксеньжи Млин

Говорячи про впливових та найбільш заможних людей Лодзі на межі XIX-XX століть важко оминути увагою підприємця німецького походження, одного з «бавовняних королів» Лодзі Кароля Шайблера. Шайблер володів, без перебільшення власним «королівством» у Ксеньжи Млин: тут розташувався фабрично-заводський комплекс, будинки для працівників, лікарня, школа та інша соціальна інфраструктура.

Народився Кароль Шайблер 1 вересня 1820 року у місті Моншау (тодішня Пруссія). Закінчив початкову школу та гімназію. А практичні вміння отримав на прядильній фабриці свого дядька, яка знаходилася в Бельгії.

До Королівства Польського перебрався у 1848 році. Майбутній промисловець зупинився у місті Озоркув Лодзького воєводства. Тут він почав працювати на текстильній фабриці іншого свого дядька.

На початку 1850-х років разом з Юліусом Шварцем займався машинобудівництвом в Лодзі. У 1855 році Шайблер засновує прядильну фабрику, з року в рік обсяг виготовленої продукції на якій зростав. Станом на 1870-й рік, на його підприємстві працювало майже 2 тис. найманих працівників. Завод Шайблера увійшов у трійку найбільших тодішніх виробників бавовни в Польщі.

Однак ще більшого успіху Каролю Шайблеру приніс фабрично-заводський комплекс у Ксеньжи-Млин, який підприємець розбудував у 1870-х роках. Навколо заводських будівель промисловець побудував житлові масиви для робітників, газову станцію, пожежну, лікарню, амбулаторію, школу та дитячий притулок. Соціальною інфраструктурою користувалися наймані працівники Шайблера, яких налічувалося майже 5 тис.

Промисловець також активно займався громадською та благодійною діяльністю. Помер після тривалої хвороби 13 квітня 1881 року.  

Юліуш Куніцер

Роки розквіту текстильної фабрики одного з найвпливовіших промислових магнатів Лодзі Юліуша Куніцера припали на 1880-1900-ті роки.

Народився Юліуш Куніцер 19 жовтня 1843 року у польському місті Пшедбуж. До Лодзі переїхав в середині 1860-х років. Будучи ткачем, Куніцер швидко знайшов місце роботи на фабриці вовняних виробів Е. Гентшеля, згодом отримав тут посаду технічного керівника заводу.

У 1869 році Куніцер взяв шлюб з сестрою власника фабрики у Лодзі Людвіка Меєра Агнешкою Меэр. Наречена Куніцера мала чимале придане, яке той вклав у будівництво власної фабрики.

У 1879 році Куніцер заснував бавовнопрядильну та ткацьку фабрику у приміському селі Відзев, що поблизу Лодзі. Як уже згадувалося вище, час розквіту його підприємств припав на 1880-1900-ті роки. За цей період були побудовані нові будівлі: прядильна фабрика, ткацька фабрика, фарбувальний цех з друкарнею, білильний та газовий заводи.

Промисловець також побудував житловий масив для своїх робітників, який складався із 150 будинків. Окрім цього у Відзеві було побудовано лікарню, школу та ясла для дітей працівників, церкву та магазини. Таким чином, завдяки старанням Куніцера приміське селище Відзев перетворилося на один із промислових районів Лодзі.

Промисловець також активно брав участь у різноманітних соціальних та економічних ініціативах. Завдяки своїм тісним зв’язкам з царською Росією, посприяв тому, аби у Лодзі з’явився електричний трамвай. А також організував вугільний консорціум «Kunitzer and Co.» та займався благодійністю.

Паралельно з цим Куніцер зажив слави злісного експлуататора працівників. Був убитий 30 вересня 1905 року активістом Польської соціалістичної партії під час революційних подій.

Звичайно, це далеко не всі заможні промисловці Лодзі, які жили та творили історію міста в другій половині XIX-початку XX століть. Цей перелік можуть доповнити Людвіг Гейер, Едвард Гербст, Кароль Шайблер молодший та інші.

Історія появи Алеї зірок у Лодзі

Хто ж не чув про Голлівудську Алею Слави, де викладено зірки з іменами знаменитих людей та вигаданих персонажів за їх внесок у світ шоу-бізнесу,...

Історія Міжнародного фестивалю солістів-лялькарів у Лодзі – унікальної театральної події Польщі

Місто Лодзь славиться своїм промисловим минулим, неповторними архітектурними об’єктами, парками, закладами мистецтва, а ще різноманітними фестивалями. Серед різноманіття лодзьких фестивалів є ті, які присвячені...
.,.,.,.