Творчість Катажини Кобро довгий час залишалась недослідженою та належно неоціненою. Видатна польська скульпторка та художниця творила в дусі авангардизму. В роботах Кобро можна прослідкувати супрематизм, конструктивізм, неопластицизм та інші стилі авангардизму. Знаковим місто у житті мисткині була Лодзь. Саме з цим польським містом пов’язана більша частина творчого життя Катажини Кобро. В Лодзі Кобро разом з іншими митцями, які називали себе «революційними художниками», заклали підвалини створення лодзького Музею мистецтв, пише lodzski.eu.
Ранні роки життя
Катажина Кобро (в деяких джерелах часто зустрічається Катерина Кобро) народилась 26 січня 1898 року в Москві. Майбутня скульпторка та художниця мала німецько-російське походження. Її батько Ніколас фон Кобро був етнічним німцем та був забезпеченим судновласником. Матір Катажини – росіянка Євгенія Розанова.
Ранні дитячі роки Катажина Кобро провела в Ризі. Потім була Варшава, куди юна Катажина поїхала задля навчання в гімназії. Все перевернула Перша світова війна – дівчині довелося повернутися в Москву, куди було евакуйовано Варшавську жіночу гімназію.
Ще в підлітковому віці Катажина проявляла любов до мистецтва. В її атестаті зрілості найвищі оцінки були за малювання, уроки праці та природознавство.
У віці 18 років майбутня скульпторка працювала сестрою милосердя в одному з госпіталів, куди потрапляли поранені солдати царської армії. В госпіталі Катажина познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком – художником Владиславом Стржемінським, який отримав серйозні поранення на фронті. В польовому госпіталі Стржемінському було повністю ампутовано праву ногу та ліву руку по лікоть. До кінця життя він пересувався на опорних милицях.
Ще в госпіталі між митцями зяв’язалась взаємна симпатія. Кобро стала новим сенсом життя для пораненого Стржемінського.
Впродовж 1917-1920-х років Катажина Кобро навчається в Москві в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. В цей час тут викладають видатні художники-авангардисти: Казимир Малевич, Ольга Розанова, Володимир Татлін. Дослідники творчості Кобро припускають, що вищезгадані митці неабияк вплинули на погляди Катажини, що пізніше знайшло підтвердження у її творах.
У 1918 році Кобро вступила до спілки московських художників, яких об’єднували ліві погляди. Крім цього в цей період Кобро активно спілкувалася з художниками-конструктивістами, які входили до «Спільноти молодих художників».
Після третього року навчання Катажина Кобро поселяється в Смоленську, де береться за різні роботи аби заробляти собі на життя. Після приходу до влади більшовиків батьки Катажини і її сестра переїхали до Риги, а інша сестра Марія – залишилась в Москві.
У 1920 році Кобро та Стржемінський одружуються.
Переїзд до Польщі
Певний час подружжя жило та працювало у Смоленську. В цьому місті Кобро читала лекції зі скульптури у вільних майстернях. Крім цього Кобро працювала, як сценограф та плакатист. Пізніше племінник скульпторки – Георг Кобро пригадував, що це саме його тітка надихнула свого чоловіка Срежемінського поринути в мистецтво.
У 1920 році, в Смоленську були створені найбільш ранні скульптурні роботи Кобро, які поєднували у собі елементи футуризму та кубізму. На жаль, перші роботи Кобро були втрачені. Вони стали відомими для загалу лише завдяки реконструкціям польського історика, мистецтвознавця та дослідника творчості Кобро та Стржемінського Януша Загродзькі.
У 1922 році Кобро та Стржемінський певний час жили у Києві та Львові. Зі Львова Кобро та Стржемінський нелегально відправилось в Польщу, де пізніше отримали громадянство.
Молоде подружжя одразу поринуло в активну творчу діяльність та посіло помітне місце в культурному житті Польщі. У 1924 році Стржемінський та Кобро брали участь у створенні авангардистської групи художників під назвою «Блок кубістів, супрематистів і конструктивістів». Група митців також випускала однойменний журнал. В одному з випусків журналу були опубліковані фото скульптур Катажини Кобро.
В цьому ж році Кобро та Стржемінський повінчались в католицькому храмі в Ризі, куди Кобро приїздила для того, щоб побачитись з родиною.
Подружжя митців не довго входило до «Блоку кубістів, супрематистів і конструктивістів» – в кінці 1924 року скульпторка та художник покинули об’єднання авангардистів. У 1925 році Кобро створює ще дві скульптури – «Просторову скульптуру» та «Просторову композицію». В обох роботах скульпторка використала виразні абстрактні геометричні форми, які пізніше стали основою її витворів. Роботи Кобро не одразу отримали схвальні відгуки, тривалий час публіка не могла їх сприйняти. Здавалося, що Кобро, наче випередила свої сучасників на десятиліття, адже справжня слава та інтерес до робіт Кобро прийшли у 80-ті роки.
Вперше скульптури Катажини Кобро були презентовані на виставці в варшавській галереї «Захента». Кінець 20-х років минулого століття для подружжя Кобро та Стржемінського пройшов під знаком їх тісної співпраці. Стрежемінський, до слова, був впевнений в унікальності таланту своєї дружини і переконував в цьому тих, хто зі скептицизмом відносився до її творчості.
У 1929 році Катажина Кобро, Владислав Стржемінський, Генрік Стажевський, Ян Бженковський та інші створюють групу так званих «революційних художників». Члени групи висували багато цікавих ідей, серед яких головною була створення міжнародної колекції сучасного мистецтва в міському музеї історії та мистецтва у Лодзі.
Лодзь – місто, з яким пов’язана основна частина творчого життя Кобро
У 1931 році Кобро та Стржемінський переїжджають до міста Лодзь. Саме з цим польським містом пов’язана більша частина творчого життя Катажини Кобро. В Лодзі подружжя учителювало та продовжувало вести активну творчу діяльність. Крім творчості Кобро також займалась активною громадською діяльністю.
Знаходячись в Лодзі, Кобро та Стржемінський продовжують співпрацю з іншими «революційними художниками». Впродовж 1929-1932 років «революційні художники» зібрали колекцію творів сучасного мистецтва не лише польських, але й іноземних художників. Ця колекція стала фундаментом для відкриття Музею мистецтв у Лодзі.
У листопаді 1936 року у Кобро та Стржемінського народжується донька Ніка. В цей час скульпторка дещо відходить від творчості та присвячує себе материнству та домашнім справам.
Після початку Другої світової війни родина переїздить в білоруське місто Вілейка. Однак лишається там ненадовго і незабаром родина знову повертається до Лодзі, яка на той час була окупована нацистами.
Повернувшись додому, подружжя виявило, що частина їх робіт, які вони залишили в підвалі, зникла. Виявилось, що нові жителі просто викинули на смітник скульптури Кобро та картини Стржемінського. Деякі роботи, переважно ті, що були виконані з металу, Кобро таки вдалось віднайти.
Післявоєнні роки були дуже складними для Кобро – скульпторку переслідували злидні. У 1945 році вона навіть спалила частину своїх дерев’яних скульптур для того, щоб приготувати їжу голодній доньці. На додачу ще й тріснув шлюб зі Стржемінським – художник намагався позбавити Кобро батьківських прав, щоправда, безуспішно.
В цей важкий час скульпторка працювала над гіпсовими скульптурами під назвою «Акти». Навіть у післявоєнні роки до творчості Кобро відносились стримано та неоднозначно. Крім цього Кобро майже завжди була в тіні свого чоловіка-художника.
У 1950 році Катажина Кобро занедужала онкологічним захворюванням. У лютому 1951 року скульпторка померла. Катажину Кобро було поховано на православній частині кладовища в Долах, що у Лодзі.
Кобро залишила невелику, але цінну та цікаву творчу спадщину. Після смерті скульпторки її роботи були реконструйовані – це дозволило побачити новаторство та сміливість мисткині.
У 80-90-ті роки критики та мистецтвознавці неабияк зацікавились біографією та творчістю Кобро. Її роботи активно демонструвались на виставках не лише в Польщі, але й за кордоном. У 1999 році в Музеї історії Лодзі пройшла персональна виставка художниці та скульпторки Катажини Кобро.
Внесок Кобро у створення Музею мистецтв у Лодзі
Як уже згадувалось вище, Катажина Кобро доклала чимало зусиль аби наприкінці 20-х років минулого століття зібрати колекцію творів сучасного мистецтва. Разом з іншими митцями, які входили до групи «революційних художників», Кобро стояла біля витоків заснування Музею мистецтв у Лодзі.
Метою цього музею є вивчення та презентація авангардного мистецтва та прогресивних художніх явищ.
Щороку Музей мистецтв у Лодзі присуджує премію ім. Катажини Кобро. Премія присуджується художнику, якого обирає колегія митців – представників різних видів мистецтва. Ідея заснувати нагороду виникла у групи митців спільно з донькою Кобро – Нікою Стржемінською.
Музей мистецтв у Лодзі присуджує премію ім. Катажини Кобро за прогресивність, ініціативність і пошук нових рішень в художньому мистецтві. Саме такою була творчість Катажини Кобро – прогресивною, ініціативною та новаторською.