Талановитий хореограф, або коротка історія Фелікса Парнелла

Мало-кому з сучасників відоме ім’я видатного хореографа минулого Фелікса Парнелла – людини, яка все життя присвятила танцям та зуміла підкорити сцену не одного польського та закордонного театру. Свого часу його танцювальними постановками захоплювалися у різних куточках Європи, а в наш час він є патроном Загальної балетної школи у місті Лодзь – однієї з п’яти шкіл художнього балету у Польщі, розповідає сайт lodzski.eu.

Як вихідець з родини садівника зумів прокласти собі шлях на сцену, яким було життя талановитого хореографа та на яких сценах він виступав – читайте у матеріалі нижче. 

Балетна школа у Варшаві та початок виступів на великій сцені

Фелікс Парнелл народився 1898-го року у Варшаві, у родині звичайного садівника та квітникарки. Батьки хлопця не мали великих маєтків та багато коштів, однак, будучи людьми творчими, радо плекали таланти свого сина. Так, зауваживши, що хлопчик з раннього віку виявляє талант та зацікавлення танцями, вони віддали його навчатися до балетної школи у Варшаві у 1910-му році.

Ще навчаючись у балетній школі, Фелікс Парнелл почав займатися балетними ітермедіями та вже зіграв свої перші, щоправда, епізодичні, ролі. Талант хлопчика помітили його викладачі, а після завершення балетної школи у 1915-му році Фелікс вирішує поїхати до Одеси, щоб продовжувати розвиватися та навчатися тонкощам танцювального мистецтва. Прогрес був дуже швидким і вже через два роки після переїзду Фелікс Парнелл вже вважався самостійним хореографом.

Практично з юних років і почалася велика сцена у житті танцюриста. Тоді він починає активно їздити на гастролі в інші міста – виступає невтомно на сцені, підкорюючи серця публіки та викликаючи захоплення у колег. Саме під час одного з таких танцювальних турів країною Фелікс Парнелл познайомився зі своїми російськими колегами Михайлом Мордкіним та Михайлом Фокіним. Такі знайомства у ті роки були дуже корисними і позитивно вплинули на долю польського хореографа – танцівники налагодили співпрацю, а Михайло Фокін поділився зі своїм баченням хореографії, вказуючи, що танець повинен бути креативним, інноваційним та найточніше відображати характер. Такі знання знадобилися Феліксу Парнеллу та істотно вплинули на формування його світогляду.

Повернення до Польщі та кар’єра на батьківщині

1921-го року Фелікс Парнелл вирішив повернутися на свою батьківщину. Після повернення, тут він продовжив будувати свою кар’єру і віддав танцям та сцені ще сорок років свого життя – невтомно працював, постійно працював над собою та шукав все нові сцени, щоб продемонструвати свій талант вибагливій тогочасній публіці. 

Впродовж 1927-1930-х років його запросили стати балетмейстером та солістом до театру Вєлькі – однієї з трьох великих сцен Національного театру, що у Варшаві. Паралельно, Фелікс Парнелл також виступав на сцені Польського театру та театру імені Богуславського. Це був період розквіту кар’єри молодого танцівника. 

Виступаючи на сценах великих польських театрів, хореограф виношував думку про організацію власної танцювальної групи. Мрію вдалося втілити у реальність – 1934-го року постав так званий “Балет Парнеля”, до складу якого входило десять танцюристів. Слава про цю танцювальну групу долинула далеко за межі Польщі – група хореографів об’їхала з гастролями практично всі країни Європи. У 1936-му році діяльність “Балету Парнеля” було відзначено у Німеччині під час танцювальної олімпіади – тоді Феліксу та його команді присудили золоту медаль у змаганнях. 

Нова театральна сцена, окупація та творчість, попри негаразди: життя хореографа під час Другої світової війни

Вже до початку Другої світової війни Фелікс Парнелл встиг побувати на сценах більшості польських театрів, які діяли в ті роки. Будучи людиною амбітною та активною, він також вирішив заснувати нову танцювальну сцену у Польщі – так званий балет “Тіп-Топ”, який виник у серпні 1939-го року. Того ж року хореографа нагородили Золотим Хрестом Заслуги.

Того ж року розпочалася Друга світова війна, жахливі події якої не оминули польські міста. Попри початок воєнних дій та загарбання нацистськими військами польських міст, а також попри заборону окупаційної влади на діяльність театру, заклад продовжував свою роботу. Щоправда, для цього довелося змінити назву, однак перейменування жодним чином не вплинуло на погіршення справ Фелікса. Тут, у стінах власноруч створеного театру, а також у Театрі мініатюр хореограф працював як викладач – передавав свої знання, набуті за весь період творчості, юним учням. Паралельно, у стінах цих двох театрів Фелікс Парнелл активно працював над новими балетними постановками. 

Разом з тим, Фелікс Парнелл зберіг і людську честь та гідність громадянина. Він навідріз відмовився співпрацювати з окупантами, які прийшли з війною до його міста та безжально нищили представників єврейської громади, і, попри страшні події, продовжував бути відданим балету та любити мистецтво. 

Подальша кар’єра та успіхи на балетній сцені

Впродовж 1945-1946-х років Фелікс Парнелл знову повернувся до гастролів. Потрібно було підіймати дух людей, втомлених війною та злиднями, а мистецтво неабияк сприяло цьому, що добре розумів хореограф. У цей час він разом з відтвореною танцювальною групою виступив на багатьох сценах польських театрів.

Згодом Фелікс Парнелл вирішив показати власне бачення пережитих подій Другої світової війни. Так, у 1947-му році він показав на сцені варшавського театру “Рома” балетну постановку, на яку його надихнула жахлива тема концтаборів. Попри те, що відгуки про цю постановку були доволі неоднозначними – передусім, через обрану тематику, з танцювальної точки зору, хореограф впорався з нею на відмінно. Того ж року Фелікса Парнелла було обрано працювати хореографом у навчальний заклад – Людовий музичний театр у Варшаві. 

Ще за деякий час його запросили працювати художним керівником у Вроцлавську оперу, а ще – у театр Познані. Так доля привела його і до Лодзі – міста, де розвиваються таланти. Тут про таланти хореографа вже були добре обізнані, тож він швидко знайшов собі чудову роботу у Музичному театрі Лодзі та Великому театрі.

Завершив свою танцювальну кар’єру Фелікс Парнелл у тому ж місті, де й починав, – у столиці. Та навіть з виходом на пенсію хореограф ні на мить не забував про своє покликання, мистецтво, і продовжував працювати. Однак вже не як танцівник, а як постановник – створював хореографічні номери для численних вистав та навіть для фільмів. 1964-го року його було нагороджено відзнакою міністра культури та мистецтва.

Паралельно, чоловік також з’явився і в кількох фільмах як актор. Так, зокрема, знявся у стрічці “Юність Шопена” (1951-й рік), а також у фільмі “Зустріч в Атлантиці” (1980-й рік). Другий фільм приніс трагічну долю хореографові – під час зйомок він загинув. 

Поховали талановитого польського хореографа, танцювального постановника та актора на Старому кладовищі в Лодзі. Пам’ять видатного представника хореографічного мистецтва вшанували, назвавши в його честь Загальну балетну школу в Лодзі. Талановитий представник польського чоловічого балету назавжди залишив пам’ять по собі та став прикладом для наслідування багатьом нащадкам.

Міжнародний фестиваль коміксів та ігор – захід, що проводиться у Лодзі

Міжнародний фестиваль коміксів та ігор вперше був проведений у 1991 році. Захід став найбільшою подією такого типу не лише в Польщі, а й у...

Журналіст, видавець та бізнесмен: історія Станіслава Ксьонжека

Надзвичайно важливу роль у розвитку міста та регіону відіграє друкарська справа - журнали та газети завжди були головним джерелом поширення інформації. У Лодзі активно...
.,.,.,.