Лодзянин Йозеф Бухман – приклад незламності, міцної сили волі та жаги до життя. Будучи 10-річною дитиною він разом зі своєю родиною потрапив в гетто, був в’язнем Освенциму. Йозефу Бухману пощастило вижити, не втратити віру в життя та прокласти шлях до успіху. Бухман побудував успішну кар’єру власника нерухомості у Німеччині. Він став відомим меценатом в Польщі, Німеччині та Ізраїлі. Десятиліттями допомагав рідному місту Лодзь, за що був удостоєний високого звання почесного громадянина цього міста, пише lodzski.eu.
Дитинство
Йозеф Бухман народився 10 липня 1930 року в єврейській родині у місті Лодзь. Його батько Еліазер Бухман – був профспілковим діячем, представляв профспілку м’ясників. Його матір Чая Сура походила з благочестивої родини Гафторників. Родина Бухманів проживала на вулиці Згірська, 78 поблизу Ринкової площі Балука.
Маленький Йозеф назавжди закарбував у своїй пам’яті спогади про те, як будучи малим, він разом з мамою ходив на базар за овочами. А також завжди пам’ятав про літні поїздки на приміський курорт у Вишневу Гуру. З тих безтурботних часів у родини збереглося єдине сімейне фото, на якому зображені всі. Перед початком Другої світової війни світлину було відправлено рідному дядькові Йозефа в США. Так, єдина пам’ятка про щасливі роки дитинства залишилася вцілілою. Після смерті дядька Йозеф повернув собі світлину – вона завжди стояла на почесному місці у його квартирі у Франкфурті.
Йозеф був єдиним хлопчиком у родині Бухманів. У нього було четверо сестер: Рухла, Шайндла, Ала та Естера. Ще дві сестри померли до його народження.
Війна та гетто
На момент початку Другої світової війни Йозефу було всього 9 років. Війна застала родину в їх рідному місті Лодзь. 8 лютого 1940 року, коли німці закривали лодзьких євреїв у гетто, родина Бухманів залишилася у своїй квартирі на вулиці Згірській 78, оскільки будинок знаходився на території, призначеній для гетто. Жителів гетто було фізично ізольовано від навколишнього світу. У середині 1942 року гетто було перетворено на трудовий табір, де працювало майже 80% ув’язнених. Працювали і діти, і літні люди, і хворі, оплата була мізерною, а умови праці надзвичайно тяжкими.
Батько Йозефа працював у гетто спочатку різником, а потім візником. У травні 1942 року він помер від запалення легень. Його могилу не вдалося знайти.
У свою чергу Йозеф разом з сестрами працювали на вивезенні відходів. Це була одна з найгірших та найважчих робіт. Йозеф та його сестри працювали на цій роботі до ліквідації Лодзького гетто, тобто до серпня 1944 року.
29 серпня 1944 року Йозефа разом із сестрами вивезли з гетто до табору в Освенцимі. Згодом хлопчика етапували до табору Берген-Бельзен. Був врятований британськими офіцерами, які звільнили Берген-Бельзен у квітні 1945 року.
Життя після війни
У 1945 році він повернувся до Лодзі, оскільки хотів розшукати когось із родини, знайшов лише тітку, яка розповіла йому, що його сестри живуть у Слупську. Він поїхав до них. Йозеф разом з сестрами вирішили емігрувати до США, де жив їх рідний дядько. Однак дорога вела туди через окуповану Німеччину. Вони нелегально потрапили до Франкфурта, який перебував у американській зоні окупації та зареєструвалися в таборі для переміщених осіб. Там вони залишилася чекати на документи, які б дозволили б їм виїхати до Сполучених Штатів Америки. Згодом одна з його сестер поїхала до Франції, інша вирішила поїхати до Австралії. Йозеф залишився, аби дочекатися на документи. Однак незабаром він отримав звістку про те, що його дядько помер. Оскільки їхати в США уже не було до кого – Йозеф Бухман приймає рішення залишитися жити у Франкфурті.
Початок блискучої кар’єри
Йозеф Бухман ніколи не приховував, що перші гроші заробив на неліцензійній торгівлі та на чорному ринку. Однак розповідав про це завжди мало. Свій бізнес він розпочав з торгівлі продуктами харчування, які купував на базарі та продавав у таборі для переміщених осіб. Спочатку продав лише рибу, а згодом додалися й інші продукти харчування. Пізніше продавав шкарпетки – заснував невелику фабрику з їх виробництва та продавав їх у Бельгію. У 1948 році, коли табір для переміщених осіб було розпущено, він разом зі своїми друзями заснували магазин в центрі Франкфурта.
Пригадуючи ті часи, Йозеф Бухман говорив, що він був працьовитим, сповненим ідей та мав сильне бажання стати на ноги. На початку 1950-х років він відкрив бар у районі залізничного вокзалу, який назвав «New York City» на згадку про свого дядька. Гроші йому позичив Бруно Шуберт, з яким він товаришував усе життя.
Свою кар’єру власника нерухомості він розпочав із придбання земельної ділянки та будівництва житлово-офісного будинку навпроти свого бару. Потім взяв кредит, аби за ці кошти на першому поверсі купленого будинку відкрити нічний клуб «Імперіал». Пізніше розважальний заклад став відомим на всю Німеччину.
Успіх та благодійність
Успіх та багатство вихідцеві з Лодзі принесло будівництво хмарочосів у Франкфурті. У 1962 році він побудував перший хмарочос у цьому німецькому місті. Це також була одна з перших будівель такого типу в Німеччині.
У своєму нічному клубі він познайомився з менеджерами нафтової компанії Shell. У 1964–1966 роках для цього концерну він побудував об’єкт під назвою «Shell-Haus» з протиядерним бункером на 3 тис. осіб і лікарнею. Його вважають батьком Frankfurt Skyline, також його дітищами є будинки-близнюки Deutsche Bank. Спочатку на адресу Бухмана лунали докори, що він хоче перетворити Франкфурт на Нью-Йорк, але з часом Skyline завоював любов жителів міста.
Відтоді він зробив багато інших інвестицій у Франкфурт. Зокрема, ще одне його дітище NordWestZentrum – торговельний центр, який змінив вигляд міста, надав йому нове обличчя.
Компанія Бухмана вийшла також на міжнародний ринок. Вона володіє нерухомістю в Німеччині, Ізраїлі та США. А самого Бухмана прозвали магнатом нерухомості – чоловік став одним із найзаможніших жителів Франкфурта. Йозеф Бухман не любив публічності, а вільний час проводив з дружиною Барекет та своїми дітьми-двійнятами.
Йозеф Бухман відомий своєю благодійною діяльністю в Німеччині, Польщі та Ізраїлі. В одному з інтерв’ю він якось сказав, що не хоче вкладати гроші лише в розчин та будівельні матеріали, а хоче ще й інвестувати в людей.
Впродовж десятиліть він допомагав рідному місту Лодзь, зокрема, єврейській спільноті міста. Він виділив кошти на впорядкування єврейського кладовища, де були поховані жертви нацистів. У 2004 році він пожертвував місту 250 тис. євро на спорудження пам’ятника жертвам гетто на станції Радегаст.
У 2005 році він фінансував створення фондом «Monumentum Iudaicum Lodzense» бази даних людей, похованих на єврейському кладовищі в Лодзі, в ній містяться імена близько 90 тис. осіб. Приміщення для архіву також було відремонтовано завдяки пожертвам магната. У 2009 році він пожертвував значну суму на спорудження Лодзького пам’ятника Праведникам народів світу. У тому році президент Польщі Лех Качинський нагородив його Командорським хрестом із зіркою орден «За заслуги перед Республікою Польща». У 2015 році він отримав почесний знак «За заслуги перед містом Лодзь». У 2020 році він став почесним громадянином міста Лодзь.
Відзначився добрими справами бізнесмен і в Ізраїлі. Зокрема, в Тель-Авівському університеті був заснований Фонд докторських стипендій Бухмана. Фонд також організовує обмін студентами між університетами Тель-Авіва та Франкфурта. Бухман також фінансував будівництво корпусів Тель-Авівського університету, тому з 1995 року юридичний факультет Тель-Авівського університету носить його ім’я.
Підприємець також є меценатом будівництва нової будівлі для Центру педіатрії та молодіжної медицини в Університетській клініці у Франкфурті. Крім цього Бухман допоміг клініці придбати сучасне медичне обладнання. Це, звісно, далеко не весь перелік добрих справ вихідця з Лодзі.
У 2002 році прем’єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон під час вручення Бухману звання почесного доктора Тель-Авівського університету, сказав, що:
«Йозеф Бухман є живим свідченням долі єврейського народу, який навіть після трагедії Голокосту, відродився, як легендарний фенікс, і збудував нове життя».