Журналіст, видавець та бізнесмен: історія Станіслава Ксьонжека

Надзвичайно важливу роль у розвитку міста та регіону відіграє друкарська справа – журнали та газети завжди були головним джерелом поширення інформації. У Лодзі активно розвивається видавнича справа ще з дев’ятнадцятого століття – з того часу у воєводстві випустили низку різноманітних газет та журналів, однак мало-кому відоме ім’я Станіслава Ксьонжека – друкаря, бізнесмена та журналіста, пише сайт lodzski.eu

Як Станіслав Ксьонжек розвивав видавничу справу у Лодзі, які видання отримало воєводство завдяки його діяльності та інші цікаві факти про друкаря – читайте у матеріалі нижче. 

Початок роботи у видавничій галузі 

Станіслав Ксьонжек – постать доволі загадкова, про його ранні роки життя відомо дуже мало. Він не народився у Лодзі, а тільки сюди переїхав, і вважається вихідцем з Варшави. Коли він приїхав до Лодзі – достеменно також невідомо, як і те, коли точно було засновано його друкарню у місті. Різні джерела вказують про те, що це, ймовірно, відбулося у 1899-му році, однак історики схиляються до думки про те, що ця дата, насправді, не відповідає дійсності. 

Будучи людиною ерудованою та освіченою, Станіслав Ксьожек зацікавився саме на видавничій галузі. Першою його роботою у цій сфері було співредакторство популярного на зламі дев’ятнадцятого-двадцятого століть видання “Goniec Łódzki”, яке випускали з 1898-го року з ініціативи лодзького видавця та редактора Генрика Лубєнського. Генрик Лубєнський був людиною багатогранною – відомим графом, землевласником, промисловцем та господарником.  

Перше видання, над яким працював Станіслав Ксьонжек, відрізнялося великим форматом та кількома хроніками – наприклад, “Лодзька хроніка”, “Сьогодні і завтра”, “Театр і мистецтво”, “Торговий бігунок”, “З суду”, “Спортивна хроніка” та інші. На останній сторінці видання традиційно розміщувалася реклама, на першій – велика, розлога стаття, або ж колонка з актуальним змістом випуску, епізод роману. 

Недовго Станіславу Ксьонжеку довелося попрацювати над цим виданням – у березні 1906-го року царська влада заборонила друк та поширення газети. Однак на цьому видавець вирішив не зупинятися та продовжував займатися друкарською справою, попри численні негаразди та царську цензуру, яка прикривала більшість польських видань того часу. 

Видання Станіслава Ксьонжека, яке було одним з найпопулярніших в Лодзі 

Після заборони видання “Goniec Łódzki”, Станіслав Ксьонжек вирішив не покидати вже створену концепцію та продовжувати друкувати газету, однак у дещо іншому форматі, аби його не чекала така ж доля. Тож цього ж року, 1906-го, він домігся дозволу від царської влади на випуск нового видання – знаменитого “Kurier Łódzki”, яке свого часу було одним з найпопулярніших у воєводстві. 

“Kurier Łódzki” вийшов друком на тій же друкарні, що й його попередник, і стала своєрідним його продовженням. Це була щоденна інформаційно-публіцистична газета, яка у 1920-х роках досягнула найбільшого свого розквіту, ставши найбільш читаною у Лодзі (тираж сягав 40 000 примірників, що було великим успіхом на той час). 

У тому ж таки 1906-му році Станіслав Ксьонжек купив друкарню у свого партнера Казімєжа Бжозовського та почав друкувати нову газету на двох швидкодрукарських машинках. Газета виходила двічі на день – у ранковий та вечірній часи і позиціонувала себе як політичний, суспільно-літературний журнал. Друкарня працювала швидкими темпами, аби задовольняти запити суспільства та вчасно виконувати замовлення. 

Друкарські справи у Станіслава Ксьонжека йшли доволі непогано, тож у 1909-му році він подбав про технічне забезпечення видавництва. Тоді було придбано спеціальний ротаційний прес з обладнанням для друку газет. Прес був восьмисторінковим, тож це дозволило йому подвоїти обсяги видання, за рахунок чого збільшилася кількість читачів, тиражі, кількість розміщеної реклами та, відповідно, прибутковість від справи.  

Розквіт справи Ксьонжека та подальші успіхи 

З того часу справа Ксьонжека активно розвивалася та процвітала. Так, станом на 1910-й рік у його прес-друкарні вже було до тридцяти працівників. Окрім “кур’єра”, тут друкувалися ще два найменування газет, також часто виходили друком і книги, звичайні оголошення. Друкарня, як і сама газета, користувалася попитом серед населення, – за весь час роботи тут випустили у світ 25 книг. 

Окрім вдалого адміністрування, Станіслав Ксьонжек був ще й добрим роботодавцем. Зазначається, що він одним з перших у Лодзі запровадив для своїх технічних працівників двотижневі оплачувані відпустки, дбаючи як про технічний персонал, так і про власний авторитет та імідж роботодавця. 

Невдовзі царська влада заборонила і друк “кур’єра”, однак амбітний Станіслав Ксьонжек знову вирішив схитрувати і випустив натомість газету “Nowy Kurier Łódzki”, зробивши номінальним видавцем свого брата, Антоні Ксьонжека. Видання друкували у період з 1911-го по 1918-й рік, періодично змінювалася кількість його сторінок у період Першої світової війни, виходив літературний додаток до газети тощо.  

У грудні 1919-го року почався випуск видання зі зміненою назвою “Kurier Łódzki Ilustrowany”, а власниками стала компанія з трьох осіб. Як розповідають тодішні інші місцеві ЗМІ, власниками “Kurier Łódzki”, який колись належав Станіславові Ксьонжеку, став фармацевт та власник аптеки Віктор Грошковський, адвокат, урядовець та видавець Ян Стипулковський та друкар Роман Орчульський. Тоді видавництво та друкарня при ньому переїхали зі старого місця на Західній вулиці на вулицю Завадську, де були більші приміщення для подальшої роботи. 

Видавничий внесок Станіслава Ксьонжека у розвиток Лодзі 

За весь час своєї активної видавничої діяльності Станіслав Ксьонжек випустив у світ низку видань. Це були видання найрізноманітнішого характеру, починаючи від звичайних брошур та завершуючи книжковими календарями та документи суспільного життя. Часто до друкаря зверталися, щоб видати закони, звіти компаній різними мовами (переважно, російською та польською). 

Не цурався видавець брати і “дрібні” замовлення, тож у його друкарні виходили квитанції, торгові книжки, різноманітні бланки, векселі, листи, запрошення тощо. Практично по всій друкованій продукції того часу в Лодзі можна було впізнати роботу, яка виходила з-під рук Станіслава Ксьонжека. З комерційної точки зору, справа Ксьонжека також неабияк процвітала і приносила стабільний, хороший прибуток, як самому власникові, так і його працівникам, а також була доволі авторитетною з-поміж інших друкарень та видавництв, які працювали у ті часи у Лодзі. 

Про видавничий внесок Станіслава Ксьонжека пам’ятають в Лодзі пам’ятають і у наші дні. А згадку про талановитого лодзького друкаря можна знайти серед рядків поезії польського поета єврейського походження Юліана Тувіма 1918-го року – у вірші про Лодзь автор писав, що саме у цьому місті його талант оцінили першими, друкуючи “по дві копійки за рядок”. Йшлося, ясна річ, про друкарню Станіслава Ксьонжека, яка свого часу друкувала поезію талановитого поета, який згодом став відомим у всьому світі. Так про невелику друкарню з великим асортиментом дізналися у різних куточках Польщі. 

Той, хто підкорював вершини: історія Пйотра Пустельника з Лодзі

Підкорення вершин, мальовничих гірських схилів та скель - мабуть, один із найбільш захопливих та екстремальних видів спорту і дозвілля. Далеко не кожному може підкоритися...

Архітектор з Лодзі, знаменитий на весь світ: історія Даніеля Лібескінда

Архітектура розвивається разом з часом та зміною суспільних запитів, і найголовніше - вміти правильно на них реагувати та при цьому пам’ятати про стилі, доречність...
.,.,.,.